Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПКУ відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п. 100.8 ст. 100 ПКУ затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (п. 100.7 ст. 100 ПКУ).
Згідно з пунктом 1.4 Порядку відстрочення грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (далі – Порядок) відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення податкового органу та укладено договір про відстрочення.
Пунктом 1.9 Порядку визначено, що строк дії відстрочення грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено відстрочити, та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.
Строк дії відстрочення податкового боргу починається з дати прийняття податковим органом рішення про відстрочення грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про відстрочення грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.
Отже, згідно з положеннями чинних нормативно-правових актів мінімальним терміном є:
для відстрочення грошових зобов’язань – 1 календарний місяць з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника,
для відстрочення податкового боргу – 1 календарний місяць з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про відстрочення).
При цьому максимальний строк відстрочення не визначений.