На сайті «Рубіжанської панчішної мануфактури» можна знайти багато видів шкарпеток з унікальним дизайном. Але після знайомства з історією цієї української компанії особливу увагу привертають вироби під назвою «Рубіжне», «Моя Луганщина». Це ще одне нагадування про непростий шлях підприємства, віру в себе, своє коріння і українську незламність.
«Наша історія почалася в 1994 році в місті Рубіжному. З того часу ми стали одним із провідних виробників панчішно-шкарпеткових виробів в Україні. Попри виклики, з якими ми зустрілися, включаючи втрату нашого виробництва у місті Рубіжному Луганської області під час військових дій, ми змогли відродитися та продовжити нашу діяльність у місті Львові», — розповідається на сайті Мануфактури.
Досвід компанії може бути корисним для підприємств, які з різних причин не наважуються відновити свою діяльність на новому місці.
Тож продовжуємо знайомитися з українськими підприємцями в межах проєкту «EntreComp+ — підприємницькі компетенції, які дозволяють бізнесу розширити рамки», що реалізують Торгово-промислова палата України, Донецька і Запорізька ТПП за підтримки проєкту «Зміцнення членських бізнес-об’єднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні», який впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні у співпраці з Міністерством економіки України і за підтримки Швейцарії.
Серед важливих компетенцій, які допомагають будувати власну справу, — мотивація та наполегливість, розширення стратегій, залучення ресурсів, співробітництво, адаптивність, навчання через досвід і самоефективність. Усі ці якості притаманні команді Мануфактури. Дізнаємось детальніше про історію, боротьбу з викликами і сьогодення компанії.
Рубіжанську панчішну мануфактуру заснували два брати — Геннадій і Олег Місюренки на початку 1990-х років. У Рубіжному закрилась велика панчішно-шкарпеткова фабрика, люди залишились без роботи, зокрема й Місюренки, а такої продукції на ринку не вистачало. Спершу це був невеликий сімейний бізнес, з часом брати розширили виробництво, закупили обладнання та сформували штат працівників. Фабрика з кожним роком розвивалась і збільшувала асортимент продукції.
«Наші вироби купували переважно у Донецькій та Луганській областях. У 2014 році, коли розпочалась війна з Росією і частину регіону окупували, у нас різко впав попит. Ми не знали, що робити і як планувати роботу фабрики у майбутньому», — пригадує Ольга Ушакова, комерційна директорка Рубіжанської панчішної мануфактури.
У цей час керівництво компанії ухвалює рішення вивчати нові ринки збуту. Після поїздок на Львівщину та Хмельниччину вдалося знайти дистриб’юторів у цих регіонах і вийти зі своєю продукцією в західних областях України.
У 2015 році дистриб’ютори Рубіжанської панчішної мануфактури вже працювали в усіх регіонах України.
У той же час збільшення замовлень потребувало і нових обсягів виробництва.
На підприємстві вирішили, що потрібно розвиватись далі: знайшли нове приміщення, зробили ремонт, закупили обладнання та у 2017 році відкрили велику сучасну фабрику в Рубіжному. Розширився асортимент продукції: виробляли всі види шкарпеток, товари для спорту, дитячі та жіночі колготки.
Мануфактура почала співпрацювати з різними українськими брендами під Private Label, зокрема, з брендом Dodo Socks, співпраця з власниками якого у подальшому стане доленосною для компанії. У 2021 році фабрика виходить на експортні ринки і постачає продукцію до Молдови, Нідерландів, Словенії, Чехії та інших країн.
…Напередодні повномасштабного вторгнення власники Рубіжанської панчішної мануфактури міркували над планом дій на випадок війни.
«22 лютого ми з командою вирішили поїхати на Львівщину, щоб пошукати приміщення для фабрики. Планували розмістити частину виробництва у Львові, щоб мінімізувати ризики. Приїхали до Львова ввечері 23 лютого і прокинулись в іншій реальності», — ділиться спогадами Ольга Ушакова.
Рубіжне одним із перших опинилося на лінії вогню. Рятуючи людей, виробництво зупинили, як тільки стало відомо про вторгнення. Людей відпустили по домівках, а вже за кілька тижнів ворожий снаряд влучив у фабрику. В одну мить сучасне виробництво, що розвивалось роками, було знищено.
«Ми втратили все, були розгублені, не знали, що робити. Залишились лише несплачені кредити та три контейнери бавовни, які ми замовили і оплатили ще до війни», — згадує пані Ольга.
Попри все, вже у березні 2022 року власники Рубіжанської фабрики вирішують відновлювати виробництво.
Бренд Dodo Socks допоміг отримати безвідсоткову позику на закупівлю обладнання для в’язання, Львівська міська рада — знайти приміщення, а за підтримки Програми USAID сплатили оренду приміщення та закупили нові в’язальні машини.
«Ми дуже успішно брали участь у різних грантових програмах, щоб дообладнати виробництво, докупити потрібне устаткування. Вже у жовтні 2022 року ми зв’язали першу шкарпетку на новому місці. Нашого повернення на ринок чекали наші партнери та дистриб’ютори, тож ми одразу були завантажені замовленнями», — розповідає Ольга Ушакова.
Зараз на фабриці працює 65 людей, вдалось розширити асортимент продукції. Зокрема, стали більше виготовляти спортивної технологічної продукції. Мануфактура відновила постачання в усі регіони, підконтрольні Україні, та навіть розпочала експорт до Чехії.
«Ми бренд, який намагається завжди будувати партнерські відносини. Якби не налагоджені зв’язки з нашими партнерами у Львові, не змогли б так швидко відновити виробництво. Нас чекали наші клієнти в Україні і Чехії.
Досвід і партнерство — це те, що не може забрати Росія. Це важливіше за щось матеріальне, адже надає змогу вижити і працювати», — зазначає пані Ольга.
Також вирішальним фактором, що забезпечив другий старт бізнесу, стала грантова підтримка.
«У нас не було вибору, ми вчилися на практиці, шукали всі можливі гранти, подавали заявки. Звісно, були і відмови, але ми дивилися на це як на отримання досвіду. Аналізували, де ми припустилися помилок, виправляли їх.
У підсумку ми отримали більше 10 грантів, спрямованих на придбання обладнання, офісної техніки, інших ресурсів, необхідних для запуску виробництва з нуля. Допомогли і мікрогранти, завдяки яким можна закрити певну потребу і акумулювати фінанси для масштабніших закупівель», — говорить Ольга Ушакова і радить колегам:
«Необхідно вірити в себе і не боятися. Все можливо, не існує якихось нездоланних ситуацій, треба шукати можливості, ставити ціль і покроково до неї рухатись».
Сьогодні Рубіжанська панчішна мануфактура розвивається, асортимент та потужності виробництва збільшуються, підприємство купує нове устаткування та планує майбутнє після перемоги України.
Довідково
Цю публікацію було створено в межах швейцарсько-українського Проєкту «Зміцнення членських бізнес-об’єднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні», який впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні у співпраці з Міністерством економіки України і за підтримки Швейцарії.
Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно автор. Точка зору автора не обов’язково відображає точку зору донора.